Що таке гідратор, для чого він потрібний, плюси та мінуси.

Про необхідність регулярного пиття для підтримки водного балансу під час велопрогулянки ми не будемо міркувати, думаю це й так зрозуміло. Які напої найкраще пити на таких покатушок описано у статті «Що та як пити при катанні на велосипеді».

Для перевезення води або напоїв при велосипедних поїздках є лише кілька варіантів:

1. Велосипедні фляги.
2. Звичайні пластикові пляшки.
3. Питні системи чи гідратори.
4. Гідратори, виготовлені з фляг або пластикових пляшок.

Як і все у світі, кожен із цих способів має як плюси, так і мінуси. Спробуймо з ними розібратися.

Виникає час від часу суперечка про те, що краще: фляги чи звичайні пластикові пляшки розглянуто у статті «Велофляга чи пластикова пляшка? З чого краще пити під час велопрогулянок».

У цій статті ми розглянемо останні два варіанти: поговоримо про гідратори з гнучкими ємностями та про питні системи на основі фляг та пляшок.

Насамперед, визначимося, що таке «гідратор».

Гідратор (поїлка, гідропак) – це питна система, що складається з ємності для води (герметичний пакет із щільного харчового пластику) з трубкою для пиття та загубником, що забезпечує безперервну подачу води велосипедисту.

Використовуються вони не лише велосипедистами, а й туристами, бігунами, військовими та взагалі тими, кому необхідно пити під час руху.

Плюси гідраторів:

1. Набагато більший об'єм рідини, що вміщується до нього, порівняно з флягою. Найчастіше у них вміщується 2-3 літри. Для перевезення такого ж об'єму у флягах або пляшках їх потрібно кілька штук, які потрібно десь на велосипеді кріпити. У тривалому поході краще це місце використати під інші необхідні речі.
   

   

2. Зручність швидкого доступу до води – питний клапан («сосок») завжди під рукою. Захотів пити - просто поправив його, взяв до рота і пий собі спокійно. Не треба лізти діставати пляшку, навіть із власника, і пити, як не крути, але все ж таки відволікаючись від дороги.
   

   Деякі велосипедисти в далеких поїздках для профілактики зневоднення п'ють по ковтку води кожні 10-15 хвилин. Для такого режиму пиття весь час лазити за пляшкою для ковтка води зовсім не прийнятно і гідратор в цьому випадку - найкращий вихід.

   

3. Місткість з водою набагато зручніше переносити в рюкзаку. Вага рідини рівномірно розподіляється за спиною і не викликає жодного дискомфорту.

   Практично у всіх сучасних туристичних чи велосипедних рюкзаках є спеціальний відділ для зберігання гідратора. Також є моделі зі спеціальним невеликим рюкзаком для гідратора. Їх навіть можна вдягати під великий рюкзак із речами.

Мінуси гідраторів

1. Ціна. Вони все ж таки дорожчі, ніж велосипедні фляги та, тим більше практично безкоштовні, пластикові пляшки.

2. При виборі гідратора слід уважно дивитися на матеріал виготовлення. Важливо, щоб він не видавав ніяких запахів і не додавав смаку в напої. Досвідчені велотуристи говорять про такі ситуації, коли у води, налитої в гідратор з поганого пластику, присмак був ледь помітний, а у випадку з ізотоніком, і тим більше якщо він побуде в гідраторі кілька годин - присмак пластика стає дуже сильним. У випадку деяких матеріалами присмак проходить після 2-3 промивок.

   Якщо заливати бутильовану або очищену фільтрами воду, то неприємний смак з'являється значно рідше, а присутність у воді хлору викликає присмак. Якщо заливаєте газовану воду – потрібно кілька разів струсити пляшку і спустити гази. Коли всі гази вийдуть і пшикати перестане - заливайте її в систему.

   Загалом тут можна тільки рекомендувати або брати гідратори перевірених виробників або шукати по форумах відгуки реальних користувачів обраної моделі перед покупкою.

   Маркування "BPA free" на ємності означає відсутність у матеріалі токсичного бісфенолу.
3. Набирати в гідратор воду у поході складніше, ніж у пляшку чи флягу. Для цього доведеться витягнути його з рюкзака, а після набору води ретельно витерти зовні та знову засунути усередину.

   

4. Вимити гідратор після використання важче, ніж флягу або пляшку. Тому наливати в нього чай, соки, пиво, молоко та інші напої не рекомендується.
5. Деякі виробники не рекомендують тримати в гідрататорі воду більше 24 годин.
6. З практики та досвіду велосипедистів: контролювати залишок води в гідраторі, особливо коли він у рюкзаку з речами набагато складніше, ніж у пляшці. Зменшення ваги води в ньому не особливо помітне на тлі решти ваги рюкзака, а постійно лазити та перевіряти залишок у рюкзак не будеш. Реальний і практичний вихід із цієї ситуації – носити із собою запасну страхову півлітрову пляшку або флягу на випадок «раптового» закінчення води.

На мій погляд, незважаючи на перераховані вище недоліки, гідратор незамінний у тривалих велопоходах.

Як вибрати гідратор?

Насамперед, потрібно звернути увагу на матеріал, з якого він виготовлений. Ємності для води виготовляють із різних за прозорістю матеріалів. На мій погляд, краще вибирати прозорі варіанти, тому що простіше стежити за залишком води та чистотою ємності.

Існує 2 варіанти напувалок:

1. З кришкою, що загвинчується.
2. З клямкою.
3. Рідкісний варіант, в якому і кришка і клямка.

Системи з кришкою, що загвинчується, володіють кращою герметичністю та стійко переносять удари і статичні навантаження, наприклад, якщо його притиснуть в рюкзаку інші речі. Але ємності із клямкою зручніше та простіше мити. Щоб ретельно вимити ємність із кришкою, що закручується, доведеться скористатися додатковим пристосуванням - йоржиком. Ідеальний варіант, коли діаметр кришки дозволяє просунути в неї руку для миття - і мити зручно і закриває герметично.

Загубник (клапан, "сосок") практично завжди змінні і бувають прямі або вигнуті. Найчастіше для подачі води достатньо стиснути гумовий наконечник зубами або, попередньо відкривши «ковпачок» (потягнувши його вгору), просто підсмоктувати воду.

Вигнуті (Г-подібні) загубники зручніші, оскільки трубка подачі води йде по лямці рюкзака, і вигнутий загубник дає можливість зробити її коротшим. Прямий клапан гне трубку на 180 °, а вигнутий - на 90 °. Клапан обов'язково повинен мати пилозахистний ковпачок.

Важливий нюанс: дуже зручно, коли клапан має дві системи закривання:

• Транспортувальна – краник, що перекриває доступ до води із трубки до загубника.
• Оперативна - знаходиться в самому «соску» і відкривається вже під час пиття, наприклад, натисканням на нього зубами.

Термозахист

Наявність термозахисного шару в рюкзаку гідратора дуже корисна функція. Вона зберігає воду холодною літом і теплою зимою, незважаючи на те, що збільшує вагу та вартість. Зверніть увагу, щоб трубка подачі води так само була в термозахисті. Влітку, для того, щоб вода якомога довше зберігала прохолоду, можна перед поїздкою покласти в гідратор кубики льоду.

Гідратор із фляги або пляшки

Поєднує плюси пляшок і гідрататорів дуже цікавий девайс, за допомогою якого із звичайної пластикової пляшки або велосипедної фляги можна зробити питну систему. Стандартна кришка в них замінюється на спеціальну, з трубкою та загубником.

Пляшка кріпиться зовні рюкзака і в цьому випадку легко контролювати залишок рідини і мити її після використання.

Про те, коли краще використовувати гідратор, а коли флягу розказано у статті «Фляга чи гідратор? Що краще на велосипедній прогулянці».

Що ще можна почитати на цю тему

1. Що та як пити при катанні на велосипеді
2. Велофляга чи пластикова пляшка? Із чого краще пити під час велопрогулянок.
3. Фляга чи гідратор? Що краще на велосипедній прогулянці
4. Як і для чого мити гідратор, флягу та пляшку для води